Оксана МАЛОЛЄТКОВА

Світовий ринок прямих іноземних інвестицій, за різними оцінками, скоротився на 20-30 відсотків. Водночас перелік країн-претендентів на ці гроші не зменшився. Що може запропонувати наша держава, щоб отримати якомога більший шматок інвестиційного пирога?

Загалом, як свідчать статистичні дані, інвестиційний клімат у нашій країні в цілому привабливий. Так, якщо за 15 років (включаючи 2004-й) в Україну увійшло 9 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій, то такого показника державі вдалося досягнути вже за один 2005-й. Потім щороку обсяги цих інвестицій зростали на 3-8 млрд дол. І тепер вони становлять майже 40 млрд.

Тобто гроші йдуть в Україну, але потрібно створювати сприятливіші умови для транснаціональних компаній, щоб вони обирали саме Україну, вважає голова парламентського комітету з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк. І тут на перший план виходить законодавча робота. Та й українські підприємці мають об'єднуватись і переконувати державні органи влади, аби вони приділяли більше уваги цьому надзвичайно актуальному питанню.

Прихід інвесторів, які створюють нові виробництва (це і є прямим інвестуванням), означає не що інше, як сучасні технології, додаткові робочі місця, стабільну зарплату для працівників та бюджетні відрахування. Для того, щоб завтра Україна могла запропонувати світу нові технологічні розробки, вже сьогодні треба дати змогу нашим спеціалістам працювати з передовими технологіями.

Важливість цього не можна недооцінювати, особливо в нинішній фінансово-економічній ситуації, наголошували учасники "круглого столу" "Місце України на світовому інвестиційному ринку". Вони зібралися, щоб напрацювати фахові пропозиції, які б реально допомогли поліпши ти інвестиційну привабливість країни в середньо-строковій перспективі.

Насамперед представники Всеукраїнського центру сприяння підприємницькій діяльності запропонували вибудовувати державну стратегію щодо прямих іноземних інвестицій з точки зору не лише залучення капіталу, а й розширення номенклатури вітчизняного промислового виробництва. В основі розробки цієї стратегії має бути усвідомлення того, що іноземний інвестор, який започаткував власне виробництво в Україні, є українським товаровиробником. Тож підтримувати його треба як національного.

Тому держава могла б взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування витрат інвесторів на розвиток інфраструктури поблизу промислових майданчиків та навчання персоналу шляхом надання податкових пільг, які б покривали ці витрати. До речі, така пільга не завадила б і внутрішньому інвестору.

Україні й самій варто готувати для інвесторів проекти (так роблять сусідні країни), спрямовані на започаткування виробництва тих товарів та послуг, що не виробляються в країні, але мають попит на внутрішньому ринку. Для іноземного інвестора дуже позитивний сигнал - реальна можливість реалізації продукції. Водночас для держави виграшним буде зміцнення зв'язків зі світовим ринком.

Учасники зібрання наголошували також на важливості залучення інвесторів у експортно-орієнтовані галузі. У цьому напрямку козир держави - міжнародні конкурентні переваги, наприклад, вітчизняного літако- та суднобудування, АПК. У пошуку потенційних інвесторів своїй державі мають активно допомагати торгово-економічні місії.

постійна адреса: http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=2309