Питанням законності обмеження громадян України, що мають невиконані боргові зобов’язання, у праві їх вільного виїзду за кордонзайметься Конституційний Суд. Відповідне звернення до органу конституційної юрисдикції направив керівник Всеукраїнського центру сприяння підприємницькій діяльності Олександр Данилюк.

За словами правозахисника, він не бачить сьогодні іншого способу зупинити незаконну практику перешкоджання громадянам України у їх вільному пересуванні, оскільки найвищі посадові особи держави відмовляються адекватно реагувати на численні сигнали про порушення прав і свобод громадян, що мають боргові зобов’язання і стали заручниками неправосудних рішень.

«Масова практика обмеження у виїзді за кордон громадян, які заборгували кредитно-фінансовим установам, безпосередньо торкнулася кількох тисяч людей, що вже не змогли виїхати з України у своїх справах. Потенційно це може стосуватися будь-кого, оскільки усі ми є суб'єктами цивільно-правових відносин. Для того, щоб обмежити право виїзду сьогодні достатньо звернутись з позовом до суду і заявою про обмеження виїзду відповідача. Оскільки забезпечення позову діє упродовж розгляду справи по суті – заборона на виїзд може тривати роками. Ми характеризуємо таку ситуацію як грубе порушення конституційних прав і свобод громадян, які гарантуються також низкою міжнародних угод, що поширюють свою дію й на Україну. Мова йде, зокрема, про Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Так, частинами 2-3 статті 12 пакту встановлено, що кожна людина має право, покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, та які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у пакті. Частинами 2-3 статті 2 Протоколу No.4 до Конвенції встановлено, що кожен є вільним залишати свою країну, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У даній ситуації дії держави Україна є упередженими й неправомірними. Забезпечення майнових прав не може здійснюватись шляхом обмеження осноположних свобод. Це прямий шлях до боргових тюрем», - аргументує свою позицію О.Данилюк.

За його словами, «механізм беззаконня, яке сьогодні спостерігається, був запущений Указом Президента № 813/2009 «Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі», яким, зокрема, було надано доручення Кабміну забезпечити «додержання вимог закону стосовно тимчасової відмови у виїзді за кордон громадянам України, які мають невиконані кредитні зобов'язання». У свою чергу, Національний банк України в своєму Листі від 03.11.2009 р. «Щодо обмеження виїзду за межі України боржників банків» стверджує, що суди в порядку забезпечення позовів фінансово-банківських установ повинні забороняти відповідачам за такими позовами виїжджати з країни. Саме після появи цих двох актів суди стали масово виносити рішення про обмеження у виїзді за кородон громадян-боржників до виконання ними своїх цивільно-правових зобов’язань. Як вже зазначалося, під дію такого обмеження лише за кілька місяців потрапили десятки тисяч осіб. Тобто, подібна практика стала системною».

«При цьому не береться до уваги той факт, що значна частина відповідачів за таких обставин точно не зможуть виконати своїх зобов’язань саме через неможливість виїзду з України з метою ведення бізнесу та заробітку. Крім того, можемо зробити висновок, що судові органи часто ігнорують Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що була прийнята ще 22.12.2006 р. і в якій наголошується на необхідності відповідності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам та врахування інтересів не лише позивача, а й відповідача, права якого можуть бути порушені заходами забезпечення позову», - підкреслює правозахисник.

На його думку, ч. 3 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, яка вказує, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а також ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", де визначені правові підстави для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон, якими, зокрема, є дія неврегульованих договірних чи інших невиконаних зобов'язань, - викликають на практиці неоднакове їх тлумачення та застосування суб’єктами владних повноважень, що й стало причиною таких численних порушень громадянських прав.

З огляду на це, у своєму зверненні до Конституційного Суду України О.Данилюк просить дати офіційне тлумачення даних норм на предмет визначення поняття співмірності виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, а також роз’яснити, яким чином така співмірність має визначатись, та в яких випадках судами можуть виноситись рішення щодо обмеження права громадян на виїзд з України.

постійна адреса статті: http://infoporn.org.ua/2010/02/03/obmezhennya_vyyizdu_borzhnykv_za_kordon__nekonstytucyine